SQL Error (1054): Unknown column
struct.date_end
in
field list

SELECT sections.title, struct.struct_id, struct.copy_id, struct.on_page2, struct.name as struct_name, struct.dir, struct.num, struct.parent_id, struct.parents, struct.smark, struct.date_end, UNIX_TIMESTAMP(struct.date) as date_format, UNIX_TIMESTAMP(struct.date_change) as date_change_format, UNIX_TIMESTAMP(struct.date_start) as date_start_format FROM struct LEFT JOIN sections USING (struct_id) WHERE sections.lang = 'ukr' AND (struct.showmode='show' || struct.showmode='show!tree') && struct.type!='separator' AND parent_id='0' && (smark='mainmenu' || smark='topmenu' || smark='bottommenu') AND struct.location='sections' ORDER BY num, date_start desc, date desc LIMIT 0,20
line: | file:
SQL Error (1054): Unknown column
struct.date_end
in
field list

SELECT combo.name, struct.struct_id, struct.copy_id, struct.on_page2, struct.name as struct_name, struct.dir, struct.num, struct.parent_id, struct.parents, struct.smark, struct.date_end, UNIX_TIMESTAMP(struct.date) as date_format, UNIX_TIMESTAMP(struct.date_change) as date_change_format, UNIX_TIMESTAMP(struct.date_start) as date_start_format FROM struct LEFT JOIN combo USING (struct_id) WHERE combo.lang = 'ukr' AND (struct.showmode='show' || struct.showmode='show!tree') && struct.type!='separator' AND combo.name!='' AND struct.location='combo' AND struct.parent_id = '419' ORDER BY num, struct.name LIMIT 5000
line: | file:
SQL Error (1054): Unknown column
struct.date_end
in
field list

SELECT combo.name, struct.struct_id, struct.copy_id, struct.on_page2, struct.name as struct_name, struct.dir, struct.num, struct.parent_id, struct.parents, struct.smark, struct.date_end, UNIX_TIMESTAMP(struct.date) as date_format, UNIX_TIMESTAMP(struct.date_change) as date_change_format, UNIX_TIMESTAMP(struct.date_start) as date_start_format FROM struct LEFT JOIN combo USING (struct_id) WHERE combo.lang = 'ukr' AND (struct.showmode='show' || struct.showmode='show!tree') && struct.type!='separator' AND city_id='' AND struct.location='combo' AND struct.parent_id = '418' ORDER BY num, struct.name LIMIT 5000
line: | file:
Євгенія Гапчинська: «У мені абсолютно легко поєднуються творчість і комерція» |

Репортаж

19 2013

Євгенія Гапчинська: «У мені абсолютно легко поєднуються творчість і комерція»

Постачальник щастя №1, роботи якої продаються чи не найкраще серед сучасних українських художників, розповідає про бренд Gapchinska і про те, як насправді складно «відпускати картини».


Важко сказати, коли конкретно я захопилась малюванням. Знаю точно, що малювала з дитинства. Я була п’ятою дитиною в сім’ї, тому мої сестри часто залишали на мене вже своїх дітей. Це й були єдині постійно доступні натури. Коли одногрупники приносили портрети батьків, бабусь, дідусів, у мене ж це були суцільні діти. Що вірогідно й стало поштовхом до створення вже моїх класичних картинних чоловічків.

Думаю, що талант згубити легко, я більше довіряю постійній роботі над собою. Школяркою я стала в 5 років. Вісім класів я ще якось закінчити змогла, а десять вже було не сила. Наперекір батькам я шалено хотіла потрапити в художнє училище. І вступила. Потім була абсолютно впевнена в тому, що мене чекає Харківський художній інститут. Я працювала і була абсолютно прагматична у своїх думках, впевнена в результаті. Це мені й допомогло.

Далі була бідність, яка дуже самоорганізовує. Голод загострює все – починаючи від відчуття життя до розуміння кольору. Тоді дієш дуже чітко, не розмінюючись на дрібниці. Вже переїхавши до Києва, я звільнившись з роботи й дала собі два дні на пошуки нової. Я її знайшла за пів дня. Чітко проаналізувавши, куди і як можу задіяти непогані організаторські здібності та знання мистецтва, я почала дзвонити в галереї та пропонувати свої послуги куратора. Мені відмовили всюди, окрім галереї «Срібні дзвони», де я нарешті отримувала задоволення від роботи та знову згадала про малювання.


А от коли починала свій бренд, вже плану не було. Була банальна тотальна нестача грошей, яка давала зрозуміти, що потрібно діяти. Я пам’ятаю ризики, на які я йшла. Ми надрукували перший наш каталог за 5 тисяч доларів. Це в той час, коли вистраждана київська квартира нам обійшлась в 7 тисяч. І підлітковий максималізм, і поклик душі, і безвихідь – все вкупі змусило впертись рогом й зробити бажаний каталог. І так все почалося.

Я завжди була щаслива через те, що у мене немає партнерів. Мій бізнес будується на тому, що я така, роблю те, що мені хочеться – не треба нікому нічого пояснювати. Хоча, як на мене, це й бізнесом складно назвати, скоріше щось по-дитячому інтуїтивне.

Можливо, це прозвучить смішно, враховуючи вартість моїх картин, але для мене гроші не є ціллю. Але я люблю вкладати зароблене в те, чим займаюсь, люблю платити високі зарплати людям, які з першого робочого дня зі мною. У мені абсолютно легко поєднуються творчість і комерція.

Чесно кажучи, я страшенно люблю свою роботу. Не відчуваю себе заручницею бренду, мені тисячу разів ставили питання, чи не хочу спробувати себе в іншому жанрі. Але ні, я обожнюю моїх чоловічків і мені дійсно добре. Я одразу займуся чимось іншим, тільки-но відчую, що вже набридає.


Насправді, дуже шкода відпускати від себе картини. Зізнаюся, були моменти, коли плакала і кричала «не віддам». Але трапився переломний момент. У мене була картина, яка називається «Мне все равно где жить, только бы жить с тобой». Я її присвятила своєму чоловікові Дмитру. Коли я її робила, у мене текли сльози. Це було щось дуже наше, дуже особливе. На ній зображені два ангелики, закутані у простирадла, які сидять у плетених кріслах-качалках, а далі море. Це були ми – ті два чоловічки. І, звичайно, я ніколи не планувала цю картину продавати. Але тут приїжджає на концерт у Київ Лучано Паваротті, й вибирає саме цю роботу. Гроші пропонують скажені.

Звичайно, я її продала. Дуже переживала, навіть не так через картину, як через відчуття внутрішньої зради. А потім одна знайома сказала: «Жень, так це ж твоя роль у житті, їх віддавати». І на фоні моїх страждань ця фраза потрапила в самісіньке серце. Відтоді я розумію, що не можу залишити всі картини собі, й на той світ вони за мною не підуть. Так взагалі вони мені й не належать. Моє щастя малювати і своїми роботами приносити радість іншим.

Записала Богдана Робочек
Фото: Василь Чуріков, facebook Євгенії Гапчинської, серія «Дурацкие шапки»

Подія: Insiders: відкрита зустріч з Євгенією Гапчинською у креативному просторі «Часопис».



 
© , 2010-2014.
"" .
, .
ղ


²
? !
Facebook, , .
Facebook